У моменти, коли звучить слово «рецидив», земля ніби йде з-під ніг. Те, що вже було пройдено, знову постає перед очима — і разом з цим повертається страх, біль та відчуття несправедливості. У такій миті особливо важливо мати поруч слова підтримки, які не знецінюють почуття, а допомагають знайти внутрішні сили.
Психолог Рівненського обласного протипухлинного центру Оксана Третяк ділиться порадами, як прожити цей складний досвід і де шукати опору, коли здається, що сили закінчились.
"Коли рак повертається, це завжди звучить, ніби життя підкинуло ще одне випробування, до якого ніхто не готував. Ви вже були в цій історії: знали лікарняні запахи, мали свій календар процедур, навчилися рахувати час «до» і «після». І раптом — знову.
Тут не працюють прості слова «тримайся» чи «все буде добре». Бо правда в тому, що зараз боляче й страшно. І перше, що важливо собі дозволити — це чесність: так, мені важко. Так, я злюся. Так, я відчуваю несправедливість. Мені часто кажуть пацієнти: «Я не знаю, як вдруге пройти цю дорогу». А я відповідаю: вам і не треба йти так само. Ви вже не та людина, якою були на початку. У вас є досвід виживання, досвід болю і сили, яку ви відкрили тоді, коли здавалось, що більше немає з чого братися. Ви вже не там, де були раніше. У вас є досвід, є знання, є пам’ять про те, що ви витримали. І саме ця пам’ять може стати внутрішнім доказом: я здатен йти далі, навіть якщо страшно.Тепер ви інші. І саме це «інше» може стати вашою опорою.
Прийняти рецидив — не означає погодитись із ним. Це радше про те, щоб дозволити собі жити й відчувати в нових умовах. Прийняття — це м’якість до себе: не вимагати бути сильним щохвилини, дозволяти плакати, відчувати безсилля, але й ловити найменші відтінки життя, які все одно лишаються поруч — теплий погляд, дотик, запах кави, сміх дитини. Повторне зіткнення з хворобою схоже на зустріч зі старим ворогом. Тільки цього разу ви вже знаєте, що він не всесильний. Бо навіть якщо він змінює плани — він не забирає у вас любов, спогади, внутрішню глибину.
Те, що є суттю вас, завжди лишається. Ваш шлях зараз — не лише про боротьбу. Це ще й про пошук нових сенсів, про здатність залишатися собою попри бурю. І це — те, що ніколи не може забрати жодна хвороба".
